СЛОВО ПОВЧАЛЬНЕ СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ІОАННА ЗЛАТОУСТОГО У СВЯТУ І ВЕЛИКУ НЕДІЛЮ ПАСХИ
Той, хто є православним і боголюбивим, нехай насолодиться цим добрим і світлим Cвятом!
Той, хто є слугою [Божиїм] благорозумним, нехай увійде, радіючи, в радість Господа свого.
Той, хто потрудився постившись, нехай прийме нині нагороду [- Святі Дари].
Той, хто після першої варти[1] постився, нехай прийме сьогодні справедливу плату.
Той, хто після третьої варти прийшов [на Христову Вечерю], нехай святкує, дякуючи.
Той, хто після шостої варти встиг прийти, нехай ні в чому не сумнівається, бо нічого не втрачає.
Якщо хтось до дев’ятої варти забарився, нехай приступить [до Причастя] без сумніву і остраху.
Якщо хтось лише об одинадцятій варті встиг прийти [на пасхальну Вечерю], то й він нехай не боїться затримки.
Бо щедрим є Владика, Який приймає останнього, як і першого;
Який надає спочинок тому, хто прийшов об одинадцятій годині так само, як і тому, хто від першої години трудився.
Бо і останнього Він милує і першому догоджає.
І тому дає, і цього обдаровує.
І справи приймає, і намір вітає.
І дію цінує, і готовність до неї хвалить.
Отже, увійдіть всі в радість Господа свого:
і перші, і останні, всі прийміть нагороду (- Святі Дари)!
Багаті і бідні, купно радійте!
Здержливі і ліниві, цей Великдень вшануйте!
Хто постився і хто не постився, — веселіться сьогодні.
Трапеза [Святими Дарами] сповнена,
насолоджуйтесь від неї усі!
Тілець [-Христос] для вас уготований,
тож нехай ніхто не піде голодним, [- без Причастя].
Всі насолодіться [Дарами] на Трапезі віри!
Всі прийміть Скарби благосердя [Божого]!
Нехай ніхто не ридає через свою бідність,
бо явилося нам спільне Царство.
Нехай ніхто не плаче, що має провини, бо прощення засяяло з Гроба.
Нехай ніхто не жахається смерті, бо звільнила нас від неї смерть Спасителя.
Адже приборкав її Той, Хто від неї був держимий.
Полонив пекло Той, Хто Сам зійшов до пекла.
Дуже засмутилося пекло, коли «вкусило» Плоті Його!
І, це провидячи, пророк Ісайя вигукнув:
«Пеклу стало гірко, коли воно зустріло Тебе долу!».
Воно засмутилося, бо втратило силу.
Засмутилося, бо стало осміяним.
Засмутилося, бо умертвилося.
Засмутилося, бо зруйнувалося.
Засмутилося, бо стало зв’язаним.
Бо воно прийняло Тіло, а натрапило на Бога.
Прийняло землю, а зустріло Небо.
Прийняло те, що бачило, а було поневолене Тим, Кого не побачило.
Смерте, де твоє жало?!
Пекле, а де твоя перемога?!
Воскрес Христос, і тебе, пекле, повалено!
Воскрес Христос, і впали демони!
Воскрес Христос, і радіють ангели!
Воскрес Христос, і життя торжествує!
Воскрес Христос, і ось, немає жодного мертвого у гробі.
БО ХРИСТОС, ЯКИЙ ВОСКРЕС З МЕРТВИХ,
ПОЧАТКОМ [ВОСКРЕСІННЯ УСІХ] СПОЧИЛИХ СТАВ!
ЙОМУ НАЛЕЖИТЬ СЛАВА І ЙОГО Є ВЛАДА ВО ВІКИ ВІКІВ. АМІНЬ.
[1] Цілодобова варта у античному Константинополі змінювалася по черзі на протязі доби, про що сповіщав жителів короткий сигнал.
