Митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан просить міністра культури і інформаційної політики Олександра Ткаченка захистити його конституційне та міжнародне право вільно молитися з вірними УПЦ у храмі

Міністру культури та інформаційної політики України Ткаченку О.В.

адреса: 01601, місто Київ, вулиця Івана Франка, 19

….

СКАРГА

Я, Єлецьких Анатолій Іванович (1949 р.н.), архієрей Української Православної Церкви впродовж 34 років, митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан, отримав від начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації, Салецького Ігоря Олександровича, лист 03-10/205 від 17. 04. 2023 р., в якому він намагається перешкодити мені відправляти релігійні обряди в Українській Православній Церкві у Вінницькій області, за ознаками релігійних переконань. Такі дії я вважаю незаконними з наступних підстав.

1. Безпідставні обвинувачення Президента України в обмані.

Ігор Салецький стверджує, що Указом Президента України №898/2022 від 28.12.2022 р. (далі-Указ) Єлецьких А.І. припинено громадянство України внаслідок втрати.

Натомість, за словами Президента України під час брифінгу у Львові 11 січня 2023 на питання про позбавлення громадянства 13 священників УПЦ… відповів: «Два списки, про які ви сказали… Є люди, які позбавлені громадянства згідно з українським законодавством. Частина цих людей дійсно позбавлена через те, що у них громадянство іншої держави. Я б сказав, максимальна більшість цих людей». Зазначена інформація із позицією Президента була оприлюднена, зокрема, на сайтах «Укрінформ», «УНІАН», «Факти», Інституту масової інформації (http://imi.org.ua/) і на багатьох інших.

Ігор Салецький, стверджуючи в офіційному документі про те, що Президент України публічно обманює громадськість, не підкріплює свою позицію належними і допустимими доказами, зокрема, не надав, хоча б копію Указу, на який він посилається, з повним моїм іменем та прізвищем.

Згідно з п. 2 Положення про управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації, Управління у своїй діяльності керується (насамперед) Конституцією України.

Відповідно до ст. 25 Конституції «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства», тому вважаю намагання дискредитувати Президента України не відповідає інтересам народу та України.

2. Перекручення положень акту Президента України.

Начальник Управління Ігор Салецький вимагає «привести релігійну діяльність… як того вимагає ч. 4 ст. 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», натомість в зазначеній нормі Закону зазначено, що священнослужителі…, інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких вони прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації.

Якщо дійсно існує названий І. Салецьким Указ Президента України №898/2022 від 28.12.2022 р., в ньому, поза розумними сумнівами, не міститься інформація про те, що я начебто є представником зарубіжних організацій та/або іноземним громадянином.

Відсутність відкритої публікації оригіналу вищезгаданого Указу Президента об’єктивно створює його «авторське» тлумачення не тільки І. Салецьким, але й спричиняє небажану напругу на релігійному грунті не тільки на Вінничині.

3. Порушення норм конституції України

Стаття 35 Конституції України гарантує право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно (общиною) релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

4. Дискримінація

Намагання І. Салецьким позбавити мене можливості безперешкодно відправляти релігійні обряди в Українській Православній Церкві, не відповідає зазначеним нормам Конституції.

Як зазначено у ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України, її законами, а також Положенням про управління у справах національностей та релігій, облдержадміністрації не надано повноважень позбавляти мене можливості безперешкодно брати участь у відправленні колективних (общинних) православних релігійних обрядів, а також визначати осіб представниками зарубіжних організацій та/або іноземними громадянами. Тому вважаю, що зазначені дії Ігоря Салецького перевищують його службові повноваження, порушують Конституцію і закони України.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… релігійних та інших переконань.

У Декларації про державний суверенітет України, який є також конституційним законом, держава зобов’язалась забезпечувати рівність перед законом усіх її громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань.

На офіційній сторінці Вінницької обласної державної адміністрації є інформація про роботу релігійних течій, таких, як адвентисти, об’єднаної церкви християн віри євангельської тощо. Крім того, на Вінничині працює мусульманська громадська організаціїя “Аль-Ісра”, у місті діє приблизно 35 єврейських організацій: працює молодіжна театральна студія «Макор», недільна школа «Мехіна», благодійний центр «Хесед-Ємуна», центр соціально- медичної допомоги «Ємуна».

До інших релігійних течій відсутні вимоги щодо обмеження відправляти релігійні обряди.

Намагання І. Салецького перешкодити вільному відправленню релігійні обрядів в Українській Православній Церкві за ознаками релігійних переконань (на відміну від прибічників багатьох інших конфесій: мусульман, баптистів, юдеїв, католиків тощо), порушують зазначену норму Конституції та є дискримінаційним.

5. Порушення міжнародного права

Втручання державної влади в особі Начальника Управління у справах та ієрархічних національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації І. Салецького в моє право на вільне відправлення релігійних обрядів саме за приналежність до Української Православної Церкви, яка має свій духовно-канонічний та ієрархічний початок з хрещення Русі-України у 988 р. В той же час, за даними Міністерства культури та інформаційної політики України, кількість релігійних організацій (крім УПЦ) різних напрямів і конфесій станом на 1 січня 2020 р. становило 24386.

Такий вибірковий підхід до прав віруючих Української православної церкви є дискримінацією за ознакою релігії, що є порушенням ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, згідно з якою Держави., зобов’язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо … релігії.

Згідно з Рекомендаціями ПАРЄ № 1556 (2002) «Релігія і зміни в Центральній і Східній Європі»; № 1804 (2007) «Держава, релігія, світське товариство і права людини», Рада Європи закликає до гарантування всім церквам, релігійним організаціям, центрам та об’єднанням статусу юридичної особи в тому разі, якщо їх діяльність не порушує права людини або міжнародне право.

Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року в ст. 18 проголошує, що кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 9 Європейської конвенції «Свобода думки, совісті і релігії» у ч. 1 фактично повторює правові засади, проголошені у ст. 18 Загальної декларації, а саме: «Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає… свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно».

Таким чином, позбавлення мене, як священнослужителя Української Православної Церкви сповідувати свою релігію під час богослужіння спільно з іншими, тобто в церковній общинній молитві, порушує норми фундаментальних актів міжнародного права, ратифікувавши які Україна взяла на себе відповідні зобов’язання.

Зазначені дії І. Салецького реально породжують внутрішню напругу на релігійному грунті в українському суспільстві, руйнують довіру до центральної і місцевої державної влади та псують міжнародний юридичний імідж України.

Відповідно до Положення про Управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації, останнє підзвітне та підконтрольне Міністерству культури України.

З урахуванням викладеного, на підставі Закону України, прошу перевірити законність дій начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації І. Салецького щодо порушення рівноправності громадян залежно від релігійної приналежності та його спроб юридичного перешкоджання здійсненню релігійних колективних (общинних) церковних обрядів мною та вірянами Української Православної Церкви у Вінницькій області.