КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ, НАДАЮЧИ ТОМОС ДЛЯ «ПЦУ- СЦУ», АВТОРИТАРНО ПОРУШІВ ДРЕВНІ ЗАГАЛЬЦЕРКОВНІ «ЧЕРВОНІ ЛІНІЇ» У ВІДНОСИНАХ МІЖ ПОМІСНИМИ АВТОКЕФАЛЬНИМИ ЦЕРКВАМИ, ЧИМ ВИКЛИКАВ КАНОНІЧНИЙ ШОК У ПРАВОСЛАВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Комментарии: 0
КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ, НАДАЮЧИ ТОМОС ДЛЯ «ПЦУ- СЦУ», АВТОРИТАРНО ПОРУШІВ ДРЕВНІ ЗАГАЛЬЦЕРКОВНІ «ЧЕРВОНІ ЛІНІЇ» У ВІДНОСИНАХ МІЖ ПОМІСНИМИ АВТОКЕФАЛЬНИМИ ЦЕРКВАМИ, ЧИМ ВИКЛИКАВ КАНОНІЧНИЙ ШОК У ПРАВОСЛАВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Ієрарх Болгарської Православної Церкви Митрополит Відинський Даніїл так описує надзвичайну ситуацію, що склалася у Православному Світі внаслідок авторитарних дій Константинопольского Патріарха Варфоломія в Україні:

«Православна Церква перебуває на перехресті: або явити і цього разу свій соборний розум і відстояти свою Єдність, Святість, Соборність та Апостольство, або (допустити – ред.) одній її частині рухатися шляхом східного папізму і повторити трагічну історію 1054 року».  

Нижче  надаємо кроткий витяг з листа Митрополита Даніїла адресованого Предстоятелям та ієрархам Помісних Церков з особистою канонічною оцінкою авторитарних дій Константинопольского Патріарха Варфоломія в Україні. (До уваги: переклад українською та темний  шрифт слів у тексті – від ред.). 

—————————————

«Надання…так званого «Патріаршого і Синодального Томосу для дарування церковного статусу автокефалії Православної Церкви в Україні» (далі – Томос) Константинопольським патріархатом поставило під сумнів єдність усієї Православної Церкви.

На сьогоднішній день кілька Помісних церков офіційно заявили про свою категоричну незгоду з діями Константинопольського Патріархату стосовно Православної Церкви в Україні. Жодна з Православних Церкв не прийняла так званий Томос, і жодна з них не визнала церковної структури, зазначеної у Томосі як «Свята Церква в Україні».

(На сьогодні рішення Патріарха Варфоломія  про Томос для «ПЦУ-СЦУ» під тиском Фанару і політичних сил визнало четверо грецьких  Предстоятелів наступних Церков: Кіпрський, Олександійський, Еладський + сам Константинопольский. Всього Помісних автокефальних (ц.сл. — самоглавних) Церков різного етнічного складу  – 16.  Найбільша – багатонаціональна Руська Православна Церква, у канонічній єдності з якою знаходиться фактично  автономна УПЦ.  – Ред.)   

У ході вираження думок різними православними ієрархами та богословами, включаючи обмін листами деяких предстоятелів з патріархом Варфоломієм, були висловлені дуже серйозні побоювання. Одне з таких певних побоювань – це серйозне та спірне питання щодо неканонічності «ієрархії» церковної структури, якій було надано Томос.

В той же час, сам факт видачі «Томоса» і низка заяв, що містяться в ньому, викликають питання, від відповідей на які, на мою думку, залежать подальші відносини між Православними Церквами. Серед них:

  1. Чи має Константинопольський Патріархат право в односторонньому порядку втручатися у життя помісних Автокефальних Православних Церквов, як це сталося у випадку з Україною та як це заявлено у Томосі?
  2. Чи визнають місцеві Автокефальні Православні Церкви Вселенський Трон головним над ними, і чи можна комусь із предстоятелів інших помісних Церков надати такий статус?
  3. Чи має Константинопольський Патріархат повноваження виступати в ролі загальноправославного авторитету з принципових питань «церковного, догматичного та канонічного характеру»?
  4. Чи має Константинопольський Патріарх право «безвідклично виносити рішення у справах, пов’язаних з єпископами та іншими представниками духовенства в помісних Церквах», як це стверджується у Томосі?
  5. Чи є Константинопольський Патріархат  єдиним церковним авторитетом у Православній Церкві, який має канонічну владу над діаспорою, як сказано у Томосі?

Поглиблення кризи в Україні, поглиблення поділу серед одновірного народу та гоніння на її православну частину (УПЦ) з боку державної влади в Україні частково відповідають на це питання.

Текст так званого Томоса (для ПЦУ) недвозначно дає відповідь: через умови Томоса робиться спроба надати антиканонічним діям Константинопольського патріархату в українському питанні та заявам про повноваження (цього патріархату – ред.) на надкордонну юрисдикцію на канонічній території Помісних автокефальних Церков.

Насамкінець, маючи на увазі все вищесказане, на нашу скромну думку, архієреї Помісних Православних Автокефальних Церков зобов’язані зайняти тверду позицію та захистити канонічний правовий порядок у Святій Православній Церкві, який є гарантією збереження церковної єдності та основою подолання нинішньої кризи.

Ми не маємо права на байдужість і в жодному разі не можемо допустити виправдання претензій, які демонструються вже в сучасній ситуації, оскільки вони матимуть катастрофічні наслідки для Православної Церкви.

Cоборність Церкви та загальноправославний діалог в даному випадку дадуть можливість Помісним Православним автокефальним Церквам виробити принципове, засноване на канонах, положення щодо дій Константинопольського патріархату в українському церковному птанні, а саме:

  • Вторгнення та здійснення юрисдикції на чужій території (порушуючи 2 правила II Вселенського Собору та 8 правила III Вселенського Собору);
  • Прийняття та винесені рішення щодо скарг колишнього Київського митрополита Філарета (Денисенко) та так званого митрополита Макарія з трагічним результатом легалізації розколу в Україні, поглибленням поділу серед одновірного народу та розростанням гонінь проти канонічної Української Православної Церкви;
  • Претензії на право Константинопольського патріарха приймати апеляції від єпископів та кліриків усіх Помісних Церкв (необґрунтоване тлумачення 9-го та 17-го правил IV Вселенського Собору);
  • Претензії на верховенство над усіма Помісними Православними автокефальними Церквами з боку Константинопольського патріарха (порушуючи 34-го апостольського правила та 2-го правила ІІ Вселенського Собору, 8-го правила ІІІ Вселенського Собору);
  • Претензії на право надкордонної юрисдикції на територіях Помісних Церкв (порушуючи 2 правила II Вселенського Собору, 8 правила III Вселенського Собору);
  • Претензії на право Константинопольського патріархату виступати в ролі загальноправославного авторитету з серйозних питань церковного, догматичного та канонічного значення (не обґрунтованого жодними правилами);
  • Претензії на те, що тільки Константинопольський патріархат має виняткові повноваження на юрисдикцію у так званій діаспорі – на землях, що не належать до жодної Помісної Православної Церкви (необґрунтоване тлумачення 28 правила IV Вселенського Собору).

Вважаю очевидним, що саме ці дії Константинопольського патріархату руйнують, загрожують і посягають на Соборність Православної Церкви. На нашу думку, Православна Церква перебуває на перехресті: або виявити і цього разу свій соборний розум і відстояти свою Єдність, Святість, Соборність та Апостольство, або одній її частині рухатися шляхом східного папізму і повторити трагічну історію (розколу – ред.) 1054 року».